Вовки ситі, вівці цілі: наближуємо законодавство ЄС з енергоефективності для України

1/9

Запрошені експерти:

- Олексій Хабатюк , заступник голови ГО "Експертна платформа з   енергоефективності", директор Фонду цільових екологічних (зелених) інвестицій;

- Олександр Бойко , експерт ГО "Експертна платформа   з   енергоефективності", Голова Спілки енергетичного сервісу України;

- Микола Браславець - секретар ГО "Експертна платформа з   енергоефективності", начальник відділу контрольно-наглядової діяльності Управління у м.Києві Держенергоефективності України

-  Юрій Гладишев - директор СВП "Київські ТЕЦ" ПАТ "Київенерго"

Ми всі усвідомлюємо те, що Україна потребує реформ. Але, які це повинні бути реформи? Що є ключовим? Як це повинно здійснюватись, на кого і на що орієнтуватись у цьому процесі? Ми спробували дати відповіді стосовно того, що лежить у площині енергетичної безпеки України.

Олександр Бойко:

"Якщо можливості реформування системи енергетичної ефективності в України будуть втрачені сьогодні, то їх може не виникнути вже ніколи."

Микола Браславець:

"Необхідно відновити довіру громадян до держави, як інституції, яка, зокрема, формує програми з підвищення енергоефективності, наповнює їх показниками, річними обсягами фінансування та реалізовує "не у ві сні, а наяву".

Олексій Хабатюк:

"Не потрібно сподіватися тільки на державу, чи, скажімо, ЖЕК, що вона (держава) їм відремонтує, або замінить. Ми повинні бути самі ковалями свого щастя".

Микола Браславець:

"Децентралізація влади… Це питання зараз "будоражить" розум і політиків і практиків. Є велика прогалина у розумінні державних органів, як в дійсності повинна реалізовуватись державна політика з енергоефективності на місцях, у регіональному вимірі.

У цьому сенсі, неможливо добиватись зрушень, сидячи у Києві та здійснюючи лише розсилку облдержадміністраціям доручень Кабінету Міністрів України з даного питання. Необхідно комплексно підійти до вирішення наболілих питань ефективного використання енергоресурсів.

Але, для початку, варто усвідомити, що результат не може прийти сам по собі, покладаючись при цьому лише на те, що буде ефективно діяти кожний черговий новоприйнятий закон, що регулює взаємовідносини та процеси у даній сфері.

Тобто, результат залежить від свідомих підходів та рішень, які базуються на виконанні стратегічних та далекоглядних документів розвитку цієї сфери.  Тому, підтримка вдалого протікання  цих процесів – це покликання держслужбовців. Звісно, якщо ми зацікавлені в тому, щоб держава була регулятором. В такому випадку модель державного управління процесами енергоефективності в області повинна виглядати наступним чином:

1. Забезпечення трудовими ресурсами – має бути єдиний структурний підрозділ обласного рівня (юридична особа) у складі облдержадміністрації, або Держенергоефективності України – принаймні 7 чол.;

2. Фонд оплати праці повинен формуватись таким чином, щоб мотивувати до ефективної праці на благо України. В іншому разі – такий орган буде лише "обузою" для держбюджету та постійним предметом дискусій щодо того, чи він працює;

3. Орган повинен бути наділений дієвими повноваженнями, що розроблені з урахуванням досвіду, скажімо, Євросоюзу (ЄС) у цьому напрямку.

А яке при цьому бачення ЄС щодо ролі регіональних державних органів? Найважливіше, в даному аспекті,  з основних Директив ЄС щодо енергетичної ефективності:

-         з огляду на те, що місцеві та регіональні органи влади є ключовими для успішного застосування Директиви, їх необхідно консультувати та залучати до участі, якщо належить та відповідно до національного застосовного законодавства, у питання планування, розробки програм з надання інформації, навчання та обізнаності громадськості, а також до застосування Директиви на національному або регіональному рівнях (Директива 2010/31/ЄС, п.28 преамбули);

-         місцеві та регіональні політики створюють вигідні умови для використання ефективного опалення та охолодження – у тому числі когенерації. Невід’ємною складовою цих політик є передбачуваний розвиток ринків тепла (Директива 2012/27/ЄС,п. 2, ст. 14).

Інша альтернативна модель, яка може бути використана, побудована на розширенні та наданні обласними радами суттєвих повноважень обласним енергетичним агентствам, які можуть бути створені в регіонах в якості комунальних підприємств. Звісно, це має бути підкріплено відповідними нормами у Законі України "Про енергоефективність", який, до речі, необхідно розробити та прийняти. Основні функції таких агентств – енергоаудити, введення та підтримка реалізації системи енергоменеджменту, підготовка, координація, забезпечення фінансуванням проектів з енергоефективності.

Юрій Гладишев:

"Держава повинна чітко визначити правила і не міняти їх суть. У нас відбувається якась хаотичність і від декларації до реалізації ми майже не просуваємось".

Якщо підсумувати результати прес-конференції, то зміст того, що було сказано влучно поєднує у собі теза Голови Експертної платформи з енергоефективності Ігоря Черкашина :

"Незважаючи на те, скільки нових потужностей буде побудовано і якою буде ціна енергії, це не вирішить структурну проблему, якою є висока енергоємність економіки. Рішенням є енергоефективність. Найдешевша енергія – це раціонально використана енергія."